Марґіналії  (лат. marginalis – той, що на краю; від margo – край, межа, кордон) – помітки від руки у вигляді записів, малюнків, умовних знаків на берегах сторінок рукописних та друкованих книг, листів, а також на форзацах і долучених чистих аркушах.

Здебільшого М. містять думки, тлумачення, нотатки, коментарі, пов’язані із фрагментами тексту та їх сприйняттям читачем.

М. побутують з давніх часів і з різних причин. За змістом їх поділяють на авторські (власницькі), вкладні, дарчі записи, глоси і коментарі до тексту книжки (читацькі записи). Інколи за змістом це записи суто побутового характеру, про якісь місцеві чи родинні події, водночас окремі записи можуть бути цінним джерелом відомостей історико-пізнавального характеру – про війни, стихійні лиха, незвичні природні явища, фінансові розрахунки тощо. Деякі М. є складовими фольклористики, етнографії, літературознавства (записи віршів, прислів’їв, афористичних висловів, замовлянь тощо).

Всі види записів, незалежно від їх змісту, власницької та хронологічної належності, є об’єктом дослідження марґіналістики – спеціальної історичної дисципліни. Предметом марґіналістики є вивчення походження та історія виникнення окремих записів та позначок, місце їх знаходження в тексті (побутування), авторська й хронологічна належність, форми фіксації, характер і зміст інформації М., прийоми та методи її інтерпретації.

М. вивчаються у багатьох бібліотеках, академічних інститутах, музеях що містять у своїх фондах рукописні книги, стародруки, книжкові колекції видатних осіб тощо. Завдяки всебічному комплексному аналізу виявлених записів та позначок, класифікації одержаної інформації за багатьма ознаками уможливлюються атрибуція видань, їх приналежність певним особам чи інституціям, визначення їх історичної і культурної цінностей, а стосовно М., зроблених відомими особами – з’ясування їхніх оцінок прочитаного тексту (висловлення згоди з ним, або, навпаки, неприйняття тієї чи іншої думки, ідеї у формі критичних нотаток).

Попри фрагментарність та суб’єктивізм, властиві М., вони є важливим джерелом з історії та культури, дають змогу встановити контингент та соціальний статус власників і читачів книжок, рівень освіченості, психології й культури окремих верств суспільства.

Вивченням М. від кінця 19 – початку 20 ст. ґрунтовно займались відомі західноукраїнські вчені І. Панькевич, А. Петрушевич, І. Свєнціцький, доклав свою працю до марґіналістики й І. Франко. Від 1960-х років марґіналістика представлена науковим доробком, багатьма публікаціями таких вчених, як О. Апанович, Я. Ісаєвич, О. Колосовська  (ЛННБ ім. В. Стефаника), І. Лосієвський (ХДНБ), І. Ціборовська-Римарович (НБУВ), Г. Чуба (Ягеллонський університет, Польша), Н. Заболотна (НБУВ), М. Кольбух (ЛННБ ім. В. Стефаника), М. Шамрай (НБУВ) та ін.

Інші синонімічні терміни – марґінес (у розумінні «поле», «берег книжки»), марґінальний запис, покрайній запис (приписка наприкінці тексту).

У художній літературі 20 ст. деякі автори застосовували термін М. як визначення своєрідності власних творів – переважно ліричних, таких собі «записок на берегах» або «думок вголос». У сучасній друкарській практиці М. або «ліхтариком» називається заголовок, розташований на березі сторінки. Зазвичай такі заголовки застосовуються в навчальних або довідкових виданнях, щоб полегшити пошук за довідковими відомостями або не розривати виклад матеріалу.

Лікарство на оспалий умисл чоловічій (Острог: Друкарня В.К. Острозького, 1607). Власницький запис на титулі київського митрополита Петра Могили

Октоїх (Київ: Друкарня Печерської лаври, 1704). Марґіналії бібліографічного змісту власника книжки П. М. Попова

Баранович Лазар. Меч духовний (Київ: Друкарня Печерської лаври, 1666). Потекстові коментарі автора

Біблія (Острог: Друкарня В. К. Острозького; Друк І. Федорова, 1581). Коментарі та помітки читача на берегах

Панькевич І. Покрайні записи на підкарпатських церковних книгах / І. Панькевич // Науковий збірник т-ва «Просвіта». – Ужгород, 1929. – Річник VІ. – С. 129–196; 1935. – Річник ХІІ.– С. 1–36;

Апанович Е. Вкладные, владельческие, дарственные записи и приписки переписчиков ХVІ–ХVІІІ в. на рукописных книгах ЦНБ АН УССР / Е. Апанович // История книги и издательского дела : Сб. науч. тр. – Ленинград, 1977. – С. 22–52;

Ісаєвич Я. Маргіналії – важливе джерело з історії та культури / Я. Ісаєвич // Ісаєвич Я. Літературна спадщина Івана Федорова. – Львів: Вища шк., 1989. – С. 141–173;

Рибалкін В. С. Маргіналії київського списку граматичного коментаря Джамі в системі арабомовної коментаторської традиції / В. С. Рибалкін // Рукописна та книжкова спадщина України: археографічні дослідження унікальних архівних та бібліотечних фондів / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. Київ, 1993 – Вип.1. – С. 97–103;

Колосовська О. Маргінальні записи на кириличних стародруках – джерело до вивчення історії культури України / О. Колосовська // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство : Міжвід. зб. наук. пр. – Київ, 2001. – Вип. 3 : Джерелознавчі дисципліни. – С. 312–326;

Шамрай М. А. Маргіналії в стародруках кириличного шрифту 15–17 ст. з фонду Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського / М. А. Шамрай ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – Київ, 2005. – 334 с.

Ціборовська-Римарович І. Маргінальні записи стародруків із книгозбірень католицьких монастирів XIV–XVIII ст. на етнічних українських землях як джерело до історії формування монастирських бібліотечних фондів / Ціборовська-Римарович І. // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Асоц. б-к України. – Київ, 2010. – Вип. 28. – С. 266–287;

Заболотна Н. Марґіналії та видавничі оправи стародруків – додаткові джерела до вивчення історії діяльності друкарень / Н. Заболотна // Наукові праці Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. – 2011. – Вип. 31. – C. 249–258;

Тимів І. Маргіналії в рукописних книгах і стародруках як джерело з історії татарських і турецьких набігів на українські землі в XVІ–XVII ст. / І. Тимів // Бібл. планета. – 2012. – № 3. – C. 33–36.